Прості техніки, як навчитися не кричати на дитину

Психолог Анастасія Гарбарук ділиться порадами та техніками, як у вихованні дітей не переходити на крик.

Чому не можна кричати на дитину

Якщо батьки розмовляють з дитиною переважно криком «Я що сказав / а!», «А ну швидко!», то вони регулярно залякують дитину, у неї підсвідомо закладаються страхи, що потім негативно позначиться на її дорослому житті. У дитини, що живе в атмосфері роздратування і гніву, коли її «передавлюють» криком, знижується самооцінка аж до формування комплексу неповноцінності. Тому окрик, як попередження — так, крик — ні.

Дитина до 7 років не вміє відчувати одночасно дві емоції. Навіть якщо ви кричите не своїм голосом, вона все одно вас любить. Тільки у неї буде дисгармонія любові. Дитина буде думати, що любити (турбуватися про когось, переживати за когось) — це кричати, і потім зі своїм супутником життя і дітьми буде поводитися так само. Існує парадокс — ми кричимо тільки на тих, кому довіряємо, і при цьому втрачаємо довіру тих, на кого кричимо. Ви готові втратити довіру найдорожчих вам людей?

Частий крик батьків загрожує тим, що дитина буде ховати емоції. Наслідки плачевні. Краще нехай позлиться і потупотить ніжкою — розкажіть, що вона злиться / гнівається — називайте емоції, вона має право їх пережити. І впоратися з ними. Крик виправданий тільки в одному випадку. І цей випадок — небезпека для життя.

Як розмовляти з дитиною, щоб не доходило до крику

Опустіться на її рівень — присядьте, візьміть на руки. Якщо сидите один навпроти одного, візьміть руки дитини у свої, зберігайте зоровий контакт. Якщо дитина розплакалася через ваші слова — не відмовляйте в обіймах, якщо вони їй потрібні. Нагадайте про те, що любите її. Малюк повинен бути впевнений в тому, що якщо йому потрібна мама / тато, його вдома приймуть таким, яким він є, навіть якщо він ннаробив шкоди. Малюк повинен робити помилки та вчитися на них.

Якщо дитина, копіюючи ваше «Якщо ти з’їси суп, тоді будуть цукерки», починає розмовляти подібним чином — «Якщо ти мені не даси зараз цукерку, я не буду їсти суп», не поспішайте сказати «Як ти зі мною розмовляєш!», краще так: «Ти, напевно, хотів / а сказати: Мама, будь ласка, давай я зараз з’їм одну цукерку і потім з’їм суп».

Якщо вам здається, що дитина реагує лише на крик, подумайте, може, дитина відчуває нестачу в любові? Як часто ви читаєте з нею книги, спілкуєтеся, говорите про те, як день пройшов, цілуєте та обіймаєте її, говорите, як сильно любите? Скільки часу ви проводите «включеними» для дітей? Якщо ви працюєте за комп’ютером, а дитина поруч грає, це рівноцінно тому, що вас немає поруч.

Алгоритм дій, якщо ви вже зірвалися і накричали

  • Робимо «перемотування» — поясніть, що був напружений день, ви дуже втомилися, тому не стрималися. Вибачитеся, якщо ви неправі. Пояснюючи, будьте уважні — говоріть, що ви відчуваєте стосовно ситуації: «Твоя поведінка / твоя реакція / твій вчинок (НЕ ти) мене розлютив». Якщо критикувати безпосередньо дитину, у неї з часом може сформуватися комплекс неповноцінності.
  • Тепер потрібно зробити «наладку» — налагодити відносини: «Те, як ти вчинив — недобре, але мені не треба було підвищувати на тебе голос».
  • «Повтор запису» — я засмучена, тому що ти зробила так. Дитина має право на прощення у вигляді налагодження діалогу. Якщо ваша дитина напустувала не по-дитячому, не треба відразу приймати її вибачення. Треба розібратися в ситуації, зрозуміти насправді, що і чому пішло не так, як повинно було б, поглянути на ситуацію з різних сторін. Пам’ятайте про те, що на людях ви повинні завжди бути на боці дитини, з’ясовуйте відносини тільки наодинці. Лаючи дитину при сторонніх, її друзях, наприклад, ви принижуєте свою улюблену малечу.

Що робити, щоб не кричати

Для початку домовтеся з дитиною, щоб вона давала вам знак, коли ви підвищуєте голос. Нехай скаже «Мама / Тато не кричи на мене, будь ласка», підніме руку або клацне пальцем, даючи знати, що ви вже перевищили допустимий рівень децибелів.

Встановіть правила: «Прийшовши додому, ми йдемо відразу мити руки», «Рівне о 9 годині ти лягаєш спати». Правила стосуються здоров’я / безпеки та кордонів. Вони потрібні для того, щоб дитина стала повноцінним членом суспільства. За недотриманням правил слідують два попередження. При відсутності реакції на друге попередження, слідує покарання — позбавлення планшета на один день, солодощів, спілкування з друзями й т.п.

Покарання має бути адекватним, ні в якому разі не фізичним, і ніяких «Іди в кут». Якщо у вашому випадку працює «стільчик» і «посидь у своїй кімнаті», то тут слід пам’ятати про правило «скільки років, стільки хвилин діє покарання»: якщо дитині 3 роки, то на стільчику їй сидіти не більше трьох хвилин.

  • Якщо ніяк не виходить позбутися крику, попросіть близьких зняти вас кричущу / кричущого на свою дитину. Після перегляду такого відео ви ніколи більше не підвищите голос.
  • Або уявіть, що ваш найлютіший ворог (через брак такого нехай буде просто чужа вам людина) кричить на ваше чадо цими ж словами. Які у вас відчуття?
  • Або уявіть, як ваша дитина розповідає про своє дитинство і згадує ось як раз цю ситуацію, коли мама накричала на неї або вилаяла на очах у людей. Чи хочете ви цього?
  • Або візьміть для себе постулат «Жінка апріорі ніколи не кричить». Ви — принцеса / королева, ви ніколи ні на кого не підвищуєте голос.
  • Або в ситуаціях, коли дуже хочеться накричати, починайте видавати тварини крики «Гав-Гав», «МЯЯЯУУУУ» і т. д. Гострота ситуації відразу ж зійде нанівець.

Дуже часто кричать ті, хто не приділяє собі належної уваги. У списку особистісних пріоритетів черговість повинна бути такою: Я / чоловік (а) / діти / робота. Почніть собі приділяти увагу й, можливо, ви, задоволені собою і життям, перестанете зриватися.

Джерело

Leave a Comment